Особливості методики навчання гри в баскетбол для дошкыльнят.

Автор: Карлюга Аліні Володимирівна

 При розучуванні ловлі, передачі, ведення і киданні м'яча вправи, що підводять, грають важливу роль. Вони мають істотну схожість з основною дією, що вивчається, але є простішими і легшими для дітей.

Вправи, що підводять, дозволяють виділити головну ланку руху, що вивчається, що полегшує освоєння рухової дії.

На початковому етапі формування навичків володіння м'ячем увага дитини має бути направлена на якість виконання руху, а не на досягнення за допомогою цього руху певного результату. Якщо діти ще повністю не засвоїли новий рух, навик ще не сформований, то змагання на швидкість виконання руху сприяє не правильному їх закріпленню. Але це не означає, що на початковому етапі формування дій з м'ячем основним методом навчання має бути лише вправа. Широке вживання ігрового методу можливе вже із самого початку. Використовуючи ігри і ігрові вправи, які можуть складати 60-70%, задовольнимо бажання дітей грати. Ефективне використання рухливих ігор, де кожен гравець діє за себе, у поєднанні з навчанням.

Надалі доцільно застосовувати рухливі ігри, в яких результат команди залежить від участі кожної дитини, що діє незалежно від своїх партнерів. Такі ігри підвищують відповідальність дитини перед командою і спонукати її діяти найбільш ефективним способом, мобілізовуючи максимальні зусилля для досягнення кращого результату.

Після того, як діти навчаться правильно ловити, передавати, вести і кидати м'яч чітко, в швидкому темпі, без особливих зусиль з'являється можливість грати в складніші, ближчі до баскетболу, а також в баскетбол по спрощених правилах. У таких іграх діти повинні взаємодіяти з м'ячем, що підвищує активність і створює умови для якнайшвидшого і осмисленого формування навичків дій з м'ячем.

При навчанні елементам баскетболу особливо важливо забезпечити свідоме їх засвоєння. Розуміння дітьми сенсу рухів прискорює процес формування рухових навичків, а також, що особливо важливе, сприяє умінню в подальших іграх самостійно підбирати ефективні дії і доцільно їх застосовувати. Свідоме відношення до дій з м'ячем виникає у дітей лише за умови, якщо вихователь роз'яснює їх значення в різних ситуаціях вживання, пояснює, чому саме так вони повинні виконуватися. Дитина повинна знати, чому в тій або іншій ігровій обстановці доцільніше застосовувати ті або інші дії, виконувати їх певним способом, з визначеною швидкість і в певному напрямі. Наприклад, дітям потрібно пояснити, що вести м'яч в грі слід лише в тому випадку, якщо не можеш передати його партнерові. При наближенні захисника безпечніше вести м'яч далекою від нього рукою і з низьким відскоком. Не треба квапитися, вести м'яч краще ближче до  цілі або на вільніше місце для передачі м'яча партнерові.

Для свідомого відношення дитини до дій з м'ячем недостатньо роз'яснень і показу: необхідно дати можливість дитині вправлятися, діяти, активно застосовувати отримані знання в ігровій діяльності.

Лише при поєднанні пояснення техніки дій з показом і вправами самих дітей у дитини виникає свідоме відношення до дій з м'ячем, уміння доцільно користуватися ними в ігровій діяльності.

 

У іграх з м'ячем необхідно учити дітей погоджувати свої дії з діями товаришів на основі дружніх взаємин і згуртованості.

Для цього в групі можна створити постійні команди, заохочувати вірність друзям по команді, застерігаючи дітей від переходу на сторону противника, хоча цим умовним противником і є діти своєї групи.

У іграх з м'ячем слід виробляти у дітей звичку поступатися особистими інтересами заради досягнення загальної мети. Для цього можна використовувати обмеження дій з м'ячем, ввести додаткові вимоги. Наприклад: обмеження відстані ведення м'яча, включення завдання кидати м'яч ловцеві після того, як м'яч обійде всіх гравців команди.

Часто в іграх з м'ячем виникає необхідність надавати допомогу гравцеві, що попав в скрутне положення, при цьому інколи доводиться ризикувати улюбленою роллю в грі. До цього слід привчати дітей.

Як один з тактичних елементів в багатьох іграх з м'ячем допускається і заохочується вживання гравцями відволікаючих дій. Вони направлені на те, аби відвернути увагу противника шляхом помилкових дій, передуючих основним, з метою обігравання його. Діти старшого дошкільного віку засвоюють такі дії з м'ячем і без м'яча. За відволікаючі дії хлопці заохочувалися тоді, коли це допомагало звільнитися від опіки товариша, вийти на вільне місце для здобуття м'яча або зайняти зручну позицію для кидка м'яча в корзину або його передачі. Необхідно постійно стежити за тим, аби не допускався обман, що є прямим порушенням правил гри.

comments powered by HyperComments
Пожалуйста, подождите.
x