Самореалізація особистості в освітньому просторі ☼

Автор: Бєлікова Юлія Юріївна

Бєлікова Юлія Юріївна

учитель української мови та літератури Криворізької загальноосвітньої школи I-III ступенів №114

barbara1712mail.ru

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни. Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість, активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм.

Ключові слова: соціалізація, загальнолюдська і національна культура, соціальний контекст, відродження національної гідності, патріотизму.

Аннотация

Современная демократия требует от человека готовности и способности к активному участию в делах общества и государства на основе глубокого осознания своих прав и обязанностей, себя как полноправного члена социальной общности, гражданина своей страны. Эти приоритеты предусматривают ориентацию на возрождение национального достоинства, патриотизма и гражданской зрелости личности, включая образованность на уровне лучших мировых образцов, гуманизм, духовность, деловитость, активную позицию каждого человека, в частности, ее самореализацию в материальной и духовной сферах общественной жизни, соблюдение конституционных норм .

Ключевые слова: социализация, общечеловеческая и национальная культура, социальный контекст, возрождения национального достоинства, патриотизма.

Summary

Modern democracy requires individuals willingness and ability to actively participate in the affairs of society and state based on a deep understanding of their rights and obligations itself as a full member of the social community, a citizen of their country. These priorities provide guidance for the revival of national dignity, patriotism and civic maturity of the individual, which includes education to the best world standards, humanity, efficiency, active role of everyone, including her self-realization in the material and spiritual aspects of life, respect for constitutional norms .

Keywords: socialization, universal and national culture, social context, the revival of national pride and patriotism.

Перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у змісті освіти, постановці її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні мета школи – виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод суспільства. Сучасність вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни.                 

 Соціокультурна компетентність як найважливіша якість особистості, необхідна для успішної життєдіяльності будь-якого суб'єкта, стала предметом вивчення в Раді Європи. П'ять проголошених там базових компетентностей (політична і соціальна, культурна, комунікативна та інформативна компетентність, що передбачає здатність оновлювати знання відповідно до умов, що змінюються) набувають особливого звучання в контексті готовності сучасних шкіл до здійснення цього процесу.   У системі освіти суб’єкт самореалізації виступає як індивідуальність, яку в межах досліджуваної проблеми доцільно визначити як особистість, здатну до самореалізації. Індивідуальність формується як образ унікальної структури особистості в межах соціуму та освітнього простору за допомогою таких механізмів як суб’єктивність, вільна воля, відчуття власної цінності тощо. У процесі розвитку індивідуальності відбувається становлення динамічної рівноваги двох сторін особистості – самодіяльності як її матеріально-діяльнісного ядра та самосвідомості як виразу її духовної суті. Сам процес індивідуалізації як соціально-освітній феномен носить універсальний характер, здійснюється на кількох рівнях і в якості ключового моменту включає у себе самоствердження – конституювання унікальності індивідуума та відображення цього процесу у свідомості особистості і навколишніх людей. Соціокультурний - освітній аспект індивідуалізації пов’язаний передусім з розвитком у соціумі та системі освіти механізмів включення особистості в систему соціальних відносин таким чином, щоб забезпечити максимальну диверсифікацію моделей індивідуальної самореалізації як ресурсу соціального розвитку

                    Під поняттям «соціалізація особистості» ми розуміємо процес становлення особистості як активного суб’єкта суспільства. Е Еріксон пропонує нам свою концепцію розвитку особистості: процес формування особистості у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ході якого вона перетворює цей досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми, що прийнятні як суспільстві так і в групі. Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими, що прийнятні в даному суспільстві. Поряд з цим не треба відкидати і «соціально компетентну особистість» -це соціально зріла особистість, у якої вже є якість сформовані навички через певну соціальну групу. Сохань Л.В. визначає соціальну компетентність у вигляді характеристики особистості, а саме: взаємодія соціального середовища і самого індивіда, його здатність співпрацювати в команді, вміння адаптуватися, визначати особисті цілі та виконувати різні ролі в колективі, планувати якісь соціальні проекти. Так як я працюю над проектами, то діти мають змогу досягати своїх цілей. Вони вміють працювати і в колективі, і самостійно підтримують взаємини, передають ті набуті навички спілкування, вони здатні адекватно оцінювати дійсність на основі знань про неї, уміють знаходити інформацію в невизначеній ситуації та будують свою поведінку для досягнення балансу між потребами та вимогами соціальної дійсності, уміють задовольнити те чи інше бажання щодо виконуваної роботи, спираючись на  складені норми.                                                              Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість, активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя.

За концепцією українського психолога А. Мудрика, процес соціалізації відбувається в двох напрямках: шляхом теоретичного залучення людини до соціального досвіду та практичного оволодіння цим досвідом. Стрижневим для механізму соціалізації особистості є практичне оволодіння соціокультурним досвідом.

Сучасною психолого-педагогічною думкою проводиться ідея безперервності процесу соціалізації в умовах наявності вікових відмінностей між поколіннями. Несхожість дитячого та дорослого світорозуміння супроводжується розмежуванням усталених критеріїв «батьки-діти», що позначається на протилежності оцінок сучасних соціальних проблем. Свідченням цього може слугувати специфіка феномену молодіжної субкультури. Являючи собою сукупність поглядів, цінностей, норм поведінки та моди, вона формується на межі масової й популярної культури.                                               .                                                                                                                                                                                                           Молодь володіє своєю мовою, мистецтвом і стилем поведінки. Виявом соціальної нестабільності на рівні соціуму є різке посилення соціальної стратифікації, роз'єднання соціальних верств за двома основними критеріями - етнічною належністю й рівнем матеріальної забезпеченості. На рівні суспільної свідомості зазначена диференціація  суб'єктивно переживається як криза соціальних цінностей та ідеалів.             

Такі завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки, зрозуміло, що мені як учителю української мови та літератури приходить на допомогу соціокультурна лінія матеріалу.

 Соціокультурну компетентність носія мови розглядаємо як особистісне утворення, складниками якого є: знання, пов’язані зі світовою, національною, регіональною культурою, цінностями, що визначають стосунки між людьми, між людиною і світом; шанобливе ставлення до культурних надбань, дбайливе ставлення до рідної мови, відповідальне ставлення до  обов’язків, поважне ставлення до інших мов; бажання здійснювати свою діяльність у соціальному середовищі, зокрема й мовленнєву поведінку, за законами добра й краси;  уміння організовувати власну діяльність, зокрема й мовленнєву, з урахуванням соціальних норм поведінки, морально-етичних, естетичних та інших цінностей;  досвід ціннісного ставлення до світу; здатність до життєтворчості в певному соціумі. Є краєзнавчий компонент соціокультурної компетентності учня як україномовної особистості, що містить соціокультурні знання про рідний край, уміння оперувати цими знаннями в мовленнєвій практиці засобами української мови; є країнознавчий – знання про національно-культурні надбання України, здатність використовувати відповідні знання в соціальному житті; полікультурний – знання про соціокультурні особливості різних націй, народностей, з представниками яких можливе спілкування сучасного школяра, уміння оперувати цими знаннями в конкретній соціально-мовленнєвій ситуації тощо. Становлення структурних компонентів соціокультурної компетентності україномовної особистості школяра природно залежить від різних соціокультурних чинників: культурних надбань окремого регіону України, національної культури українців, субкультури представників різних соціальних груп та організацій, загальнолюдської культури, полікультурності соціуму, етнічних стереотипів, традицій, соціальних установок, засобів масової інформації, спілкування, соціальної потреби у співпраці, від глобалізації, інформатизації суспільства та ін. Урахування цих чинників під час цілеспрямованого формування соціокультурної компетентності в процесі навчання української мови є умовою подолання внутрішніх суперечностей між реальним рівнем соціокультурного розвитку україномовної особистості учня і потенційним високим рівнем соціокультурного розвитку, на який орієнтується ця зростаюча мовна особистість відповідно до власних і суспільних запитів та освітніх цілей.

 Соціокультурна лінія є засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями. Націями, сприяють естетичному і морально- етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум.                                                     Використовуючи соціокультурний контекст, формую у дітей цілісний світогляд, допомагаю опанувати такі соціальні навички, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, виховую шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, навчаю позитивно розв’язувати конфлікти.                                                    Тексти, які підбираю для опрацювання, можуть мати різне спрямування: «Україна- мати», «Мова – найцінніший скарб», «Вірний приятель – то найбільший скарб». «Шкільна родина», «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була», «Чи є в мене проблеми з етикетом».                                             Таку саму роботу слід проводити і з батьками, тому що все починається з родини, зокрема, з культури поведінки самих батьків. Можливо, усю роботу слід починати у цьому руслі, тому що інколи буває, що вчительські зусилля стають марними, коли нема порозуміння між педагогом та батьками.                                                 

 Формування соціокультурної компетентності у підростаючого покоління допомагає  розвинути повноцінну особистість, здатну  змінити не лише себе у суспільстві, а і суспільство у собі, готову застосовувати знання та навики для досягнення порозуміння між особами та групами, які є представниками різних соціумів, груп, віросповідань, також,  здатну до відповідальності за особисту діяльність.    

 Отже, так як явище соціокультурної компетентності нерозривно пов`язане з процесом формування особистості, та соціалізації її в сучасному суспільстві,  тому що суспільство трансформується, змінюються  його стереотипи та цінності, сучасна освіта повинна підтримувати та скеровувати молодь на збагачення свого досвіду та досвіду майбутнього покоління.    Завдяки соціокультурній лінії дитина залучається до соціального життя, одержує і змінює свій соціальний статус і соціальну роль. Протягом життя багаторазово змінюється людина, її вік, погляди, уподобання, звички, правила поведінки, статуси і ролі. Велику роль у цьому процесі відіграє соціокультурний аспект.  

     Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальх програм на набуття   ключових компетентностей.                                                                          

Література

1. Ватковська М. Г. Освітній контекст самореалізації особистості / М. Г. Ватковська // Практична філософія. – 2009. – № 3 (33). – С. 69-72.

 2. Г орошкіна О. Підручник як засіб формування соціокультурної компетенції учнів / О. Горошкіна // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 22. – Ч ІІ. – С. 183–189

 3 .Мацько Л. І. Українська мова в освітньому просторі : [навч. посібник] / Л. І. Мацько. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 607 с. 5.

 4. Москаленко В.В., Циба В.Т. Культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 3. - С. 34 - 35.                                        5.  Рекомендації щодо впровадження проекту з соціалізації особистості  Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.- 2015.